В "Одиночному" треклисті стояла Sevara Nazarkhan - Korgimguitar. Чудова мелодія, унікальна проникливість. А потім згадалось, що вона пов'язана з певним періодом минулого. Згадались ті зимові "понеділки о 16-тій", вся безмірність хвилювань, а потім і страхів, часто непростий шлях під негодою... Щось таке було тоді, чого не було більше ні з ким і ніколи. То було моє; і не в розумінні власності, а найближче з того, що могло бути. Спільна музика попри різні смаки. І повне розуміння та співчуття. Завдяки цій людині я відкрила для себе Вакарчука і ДахуБраху.
Згадалось все це і усміхнуло. А через 10 хв. цей огидний, солодкуватий, але застоєний осад спогадів захотілось якнайшвидше промити і забути якнайдовше (дивно: і як, колись таке дороге, може викликати таку огиду?). Зараз я живу іншим життям. Можливо тому слухаю іншу музику - не таку зворушливу і живу, а якусь відчайдушну і з надривом. Але головне, щоб ні з чим не пов'язану
Немає коментарів:
Дописати коментар